Володимир Литвин

Народився 28 квітня 1956 року у багатодітній селянській родині в с. Слобода-Романівська Житомирської області, де і до нині живуть його батьки.

Після закінчення сільської школи Володимир Литвин вступив до головного університету України - Київського державного університету імені Тараса Шевченка, на історичний факультет. Після його закінчення у 1978 році один з кращих студентів став співробітником рідного університету.

З початком Перебудови у 1986 році очолив управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 1989-1991 роках - відповідальний працівник Центрального Комітету Комуністичної партії України.

Після встановлення Незалежності України до 1994 року - доцент і докторант історичного факультету Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.

З 1994 по 2002 рік працював в Адміністрації Президента України, зокрема з 1999 року обіймав посаду Голови Адміністрації Президента.

У 2002-2006 роках очолював Верхову Раду IV скликання.

У 2006-2007 роках – віце-президент Національної академії наук України, одночасно завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На дострокових виборах у жовтні 2007 року очолювана Володимиром Литвином політична сила була обрана до парламенту. У Верховній Раді України VI скликання він очолив фракцію „Блок Литвина”. Є беззмінним лідером Народної Партії.

9 грудня 2008 року у розпал політичної кризи Володимир Литвин був удруге обраний Головою Верховної Ради. Законодавчий орган, який майже рік був паралізований, знову почав працювати.

Володимир Литвин – Герой України.

Крім того він доктор історичних наук, професор, академік Національної академії наук України. Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки. Автор понад 400 наукових праць. Зокрема трьохтомної «Історії України».

Більше чверті століття одружений на Тетяні Литвин. У подружжя двоє дітей. Донька Олена працює, син Іван – ще студент.

 

Що зробив для України.

Володимир Литвин найефективніше серед усіх спікерів очолював Верховну Раду України – з 28 травня 2002 – по 28 березня 2006 року. Керуючи парламентом протягом чотирьох років він довів свій високий професійний рівень та продемонстрував кращі якості державного діяча. Недаремно у найважчі часи його знову обрано очільником законодавчого органу.

За перший період його керівництва у 2002-2006 роках парламент ухвалив 456 законодавчих актів, зокрема 6 кодексів України: „Митний”, „Господарський”, „Цивільний”, „Кримінально-процесуальний” та „Кодекс адміністративного судочинства України”. Аби порівняти: за увесь подальший період не було ухвалено жодного кодексу.

Як керівнику законодавчого органу йому доводилося знаходити спільну мову з двома Президентами: спочатку з Леонідом Кучмою, потім з Віктором Ющенком. Співпрацюючи з будь-яким Президентом, як спікер парламенту, послідовно відстоював незалежність законодавчої гілки влади. Не дивно, що експерти вважають Володимира Литвина найефективнішим Головою Верховної Ради за увесь час її існування.

Зокрема, про те, що Литвин завжди налаштований на роботу свідчить і той факт, що Блок Литвина - єдина фракція, яка жодного разу не блокувала роботу парламенту.

У 2004 році під час Помаранчевої революції, коли протистояння досягло піку і виникла загроза військового втручання, Володимир Литвин як Голова Верховної Ради взяв на себе відповідальність і врятував Україну від загрози громадянської війни.

У грудні 2008 року Володимир Литвин знову очолив Верховну Раду України. На момент його обрання законодавчий орган країни був повністю паралізований. Ніхто не вірив, що Литвину вдасться відновити його працездатність.

Очоливши Верховну Раду, Володимир Литвин врятував парламентаризм в Україні. Сьогодні навіть в умовах постійного протистояння, Литвин робить все можливе та неможливе, аби парламент працював та приймав необхідні закони.

Виборці вважають Володимира Литвина «політиком найближчим до народу», а ЗМІ називають «найінтелігентнішим українським політиком».